Як ви думаєте, гендерна нерівність на ринку праці — це пережитки минулого чи актуально досі?
Ми кажемо, що це дуже актуально, а дослідження підтверджують це статистистично — у 2017 році в Україні розрив у заробітній платі за гендерною ознакою становив 21%, досягнувши 40% у деяких економічних видах діяльності. За останні роки змін небагато.
Але це проблема не лише нашої країни, бо в усьому світі жінки зазнають нерівності, особливо в професійному житті. Згідно зі звітом Всесвітнього економічного форуму The Global Gender Gap Report, нам знадобиться в середньому 108 років, щоб дійти до рівності. Ці результати вимірювали за економічним, освітнім, політичним індексом та за індексом охорони здоров'я. В економічному індексі йдеться про три поняття:
1. The participation gap — співвідношення зайнятості між чоловіками та жінками.
2. Remuneration gap — співвідношення рівня заробітної плати чоловіків та жінок на аналогічних позиціях.
3. Gap between the advancement — співвідношення кількості чоловіків та жінок серед законодавчих органів, керівників, технічних та професійних працівників.
Як гендерна (не)рівність впливає на економіку?
Якщо жінок більше залучатимуть як робочу силу, то економіка буде рости. Через старіння населення та міграційні процеси Україна потребує додаткових трудових ресурсів. Згідно з підрахунками Центру економічної стратегії, українська економіка може отримати від 7,5 до 23,6 млрд доларів США від збільшення зайнятості жінок.
Як гендерна (не)рівність проявляється на робочому місці та на побутовому рівні?
1. Жінкам не вистачає часу професійно зростати через ведення “подвійного” робочого дня, виконуючи неоплачувану роботу: прибирання, готування, догляд за дітьми.
2. Залежно від регіону, чоловіки в Україні отримують більшу заробітну плату, ніж жінки, тобто від 12%(Чернівецька область) та до 70%(Донеччина).
3. За “вертикальною” формою професійної сегрегації, жінки займають посади нижчої кваліфікації, де становлять 64% усіх спеціалістів та технічних працівників, і лише 38% — серед керівників усіх рівнів.
4. З 1,1 млн українських жінок, що зазнали домашнє насильство, лише 110 тисяч звернулися до поліції, бо не вірили у свою спроможність це довести.
Ці факти підтверджують, що гендерна (не)рівність актуальна і важлива проблема досі. Звісно, необхідно впроваджувати гендерний підхід у розробці державної політики, але й ми, як управлінці можемо впливати на цю ситуацію завдяки програмам та стратегіям розвитку із забезпечення рівних можливостей доступу до працевлаштування, гідної заробітної плати відповідно до професійної кваліфікації для жінок та чоловіків, рівних можливостей кар’єрного просування.